«Своїм прикладом хочу довести, що життя після поранення існує». Олександр Півнєв про змагання «Ігри Героїв»

Олександр Півнєв — боєць-зенітник. У 2015 році, після року навчання у Харківському національному університеті Повітряних Сил, доєднався до Збройних Сил України. Невдовзі потрапив до 53-ї бригади, і його відправили на фронт. Сашкові було 19 років, коли він отримав поранення під час мінометного обстрілу під Горлівкою. 

«Працювали з зеніткою. Прилетіла 80-та міна з міномета “Васильок”, поранила мене і командира. Командир, на жаль, загинув. Прибігли хлопці, накладали мені турнікети на обидві ноги, так як уламки пройшли повністю праву ногу і застрягли в лівій. Потім приїхав медевак, забрав мене. Після цього я вже відключився і прокинувся вже в реанімації у Харкові», — згадує Олександр.

Поранення було складне, одну ногу хлопцеві ампутували. Він двічі побував на лікуванні в Детройті, переніс вісім операцій та чотири зупинки серця. Реабілітація та протезування зайняли близько року, ще 3–4 місяці Олександр вчився ходити на протезі. Із придбанням протезу бійцеві допомогла українська діаспора США.

Навчившись ходити, Олександр зайнявся спортом і шість років тому потрапив у «Ігри Героїв». Це проєкт для ветеранів, який допомагає вести активний спосіб життя попри важкі поранення. Команда проєкту організовує всеукраїнські аматорські спортивні змагання для людей з інвалідністю, а також пропонує безкоштовні адаптивні тренування для ветеранів — онлайн, але з кваліфікованими спеціалістами.

«”Ігри Героїв” — це не тільки фізична, а й психологічна реабілітація для хлопців і насамперед робота у команді», — переконаний Олександр.

Після повномасштабного вторгнення боєць повернувся до лав ЗСУ і захищав країну на Херсонському напрямку. А невдовзі братиме участь у міжнародних змаганнях «Ігри Героїв» у Брюсселі.

6–9 листопада українська команда з 11 адаптивних атлетів змагатиметься з діючими військовими з країн НАТО у силі, швидкості та витривалості. Це будуть перші «Ігри Героїв» з початку повномасштабного вторгнення.

«Це дуже важливо для нашої країни — показати, що ми можемо і що будемо робити далі. Я особисто своїм прикладом хочу довести, що життя після поранення існує. Підтримайте нас, нашу команду, ми переможемо», — підсумовує Сашко.